Повернутися до звичайного режиму

Голодомор в нашій пам'яті назавжди

/Files/images/голод.jpg В 2014 році 22 листопада - День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, день глибокої скорботи і туги за мільйонами обірваних життів наших співвітчизників. Голодомор, що прокотився трьома потужними хвилями Україною, забрав тисячі і тисячі життів українців, став масштабною національною трагедією, яку підсилили переселення, тюрми, табори.

Правда про ці трагічні сторінки вітчизняної історії, про небачений масштаб злочину проти українського народу довгий час старанно приховувалася.
Сьогодні рівень громадської уваги до аналізу тогочасних подій зростає, відбувається процес усвідомлення їх причин та наслідків.
Найвищі державні інституції та керівники держави відверто заявляють про голодомор як ретельно спланований, свідомий акт геноциду проти української нації. Наш обов’язок - донести правду про ті часи до кожного громадянина, до народів всього світу.

Ми маємо подбати про людей, у долі яких чорною сторінкою вписалися роки голодоморів та репресій, забезпечити їх належне медичне обслуговування та соціально-побутові умови, перейняти їх мужність та силу волі. Розбудовуючи власну державу, ми маємо пам’ятати про кожен наш крок на п’єдестал незалежності, про кожну історичну віху – сумну і радісну, вчитися на помилках, робити все можливе, аби подібне не повторилося.

Схилімо голови в глибокій жалобі і запалімо свічі пам’яті за тими краянами, які загинули голодною смертю, стали жертвами репресій тоталітарного режиму. Збережімо мир та суспільну злагоду в соборній незалежній Україні, за яку боролися наші попередники.

Кожного року в четверту суботу листопада Україна згадує усіх, кого забрав страшний Голодомор 1932-33 років. На передодні цієї трагічної дати до історичного музею завітали учні 9-х класів Кам`янського еколого-економічного ліцею, щоб прослухати тематичну лекцію про трагічні події 30-х років на теренах нашого краю.
Окрім розповіді про події, що передували Голодомору та фактичного матеріалу про цілеспрямоване винищення українського селянства радянською владою, значна увага була приділена тому, як змінився життєвий уклад села в Україні після Голодомору, як він зламав споконвічні народні, сімейні, релігійні традиції і як вплинув на майбутні покоління українців. Найбільш вагомий спадок від 30-х років минулого століття – це страх, який цілеспрямовано вселяли в душі людей, щоб зробити їх покірними рабами. Голод і страх були тією зброєю, яку обрали більшовики для втихомирення непокірних, адже голодному не до думок про політику, незалежну державу, й національне відродження. Після пережитого голоду люди стануть покірними, мов ягнята, і будуть дуже задоволені, маючи 200 грамів хліба на день.
Як стверджують дослідники, після 1933-го року більш покірної нації, ніж українці, годі було знайти. Але на тлі останніх подій в Україні можна зробити висновок, що ми все ж змогли подолати в собі той страх, що був закладений у нас більше 80-ти років тому.
Головним уроком Голодомору має стати для нас усвідомлення цінності національної держави як запоруки того, що ані завтра, ані ніколи, ніхто не увірветься в нашу оселю забрати останню крихту хліба у наших дітей, останню надію - у матерів. Наша держава для нас – це гарантія того, що не вивозитимуть наших батьків, не розстрілюватимуть Поетів, не вбиватимуть борців за нашу незалежність, не плюндруватимуть наші святі місця, не глумитимуться над гідністю Народу.

/Files/images/Голод14.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 257

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.